Максим Тимо, літургіст та викладач УКУ, цього посту розпочинає цикл пояснень текстів, які ми співаємо під час богослужінь Великого посту, пояснюючи відтак багато цікавих деталей розуміння, сприйняття та переживання Великого посту. Ми пропонуємо Вам заглибитись у цей неймовірний світ церковних богослужінь.
Початок святого Великого посту – сприятлива пора.
“Возсіяла благодать Твоя, Господи, возсіяло просвічення душ наших! Ось – пора сприятлива, ось – пора покаяння, відкиньмо вчинки темряви і зодягнімося у зброю світла, щоб, перепливши велике плесо посту, досягли ми тридневного Воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, що спасає душі наші” (Стихира вечірні першого дня Великого посту, глас 4).
Read in English: What is sung in the church: an explanation of the worship of the Great Lent
Стихиру, яку співаємо сьогодні на вечірні можна прирівняти до увертюри перед величною оперою. Слова стихири задають тон для цілого Великого Посту – радісний, натхненний, енергійний. Наче ми відправляємося в подорож, хоч і нелегку, зате захопливу і дуже потрібну для нас.
Протягом цієї подорожі важливе все – і молитва, і стриманість, і смирення, і милостиня, однак основним її лейтмотивом завжди буде світла #радість. Вона мов та сіль, що зберігає їжу і додає їй смаку. “Якщо сіль звітріє, чим її солоною зробити?…”. Християнство без радості підозріле і небезпечне, бо вмить перетворюється на ідеологію духового самовдосконалення і вдосконалення всього навкруги. А #радість звертає наші серця до Джерела, вона надає сенсу, наповнює, бо пов’язана з любов’ю, а не з виконанням обов”язку.
Найчастіше про Піст говорять як про особливий час, час посиленого духовного подвигу. Однак такого пояснення явно недостатньо для розуміння його суті. Важливо розуміти, що Піст є іконою, образом, яка вчить нас чомусь дуже важливому, настановляє і веде до глибшого розуміння реальності.
Піст названий сприятливою порою, оскільки він має відношення не лише до певного фрагменту нашого життя – цих декількох тижнів року, він пов’язаний з цілим нашим християнським життям. Великий піст, за висловом святих отців є “образом життя”, символом земного життя людини.
У стихирі піст названо також порою #покаяння. #Покаяння – це не лише визнання своїх провин, жаль за гріхи і перепрошення Бога за них (хоча це важливі його аспекти). #Покаяння передовсім – це зміна погляду на Бога і світ, зміна орієнтирів, зміна системи цінностей. В Євангелії на самому початку йдеться про покаяння як певну вимогу з огляду на наближення Царства Небесного. #Покаяння ставить нас перед викликом: наскільки серйозно ми трактуємо Бога і речі у світі. Перевірити свої пріоритети, перевірити свої звички. Куди вони нас ведуть, куди ми подорожуємо, до якої цілі?
“Відкиньмо вчинки темряви і зодягнімося у зброю світла” (Рим. 13, 12) – оце і є покаяння. Визначитися, що ми є дітьми світла, а не темряви, що ми приймаємо Божу ініціативу спасти і оновити наше життя, тому залишаємо ті вчинки, ті звички, які нас руйнують і ведуть нас в протилежний бік. Піст нагадує нам, що Господь є Володарем нашого життя, а не наші пристрасті, амбіції, “ідоли”, яких ми встановили – влада, впливовість, популярність чи багатство.
Богослужіння нас вчить, що ціллю великопосного шляху є Пасха Господня. І справа не лише в тому, щоб дочекатися свята Пасхи, яке настане наприкінці Посту. Суть в тому, що ціле наше життя повинне вести нас до “Воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа”, до повноти нового життя у Воскреслому, до нового творіння. Таким чином Піст є щорічною нагодою, щоб пригадати собі і усвідомити, що кожна пора в нашому житті є сприятливою для змін на краще, для зустрічі зі самим собою, з нашим ближнім і Господом, який подолав смерть.
Автор: Максим Тимо
